Національно – патріотичне виховання на уроках англійської мови з використанням культурологічного та краєзнавчого компоненту
Компетентнісно-орієнтована освіта лежить в основі нового Державного стандарту середньої освіти і спрямована на комплексне засвоєння знань і способів практичної діяльності, які забезпечують успішне функціонування людини в ключових сферах життєдіяльності в інтересах як її самої, так і суспільства.
Патріотичне виховання покликане дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної та правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості, що ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Патріотичне виховання має стимулювати розвиток суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства права, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Актуальність патріотичного виховання зумовлюється спрямованням на забезпечення цілісності, соборності України.
Особлива роль у створенні системи патріотичного виховання відводиться школі, як установі, що зароджує в молодому поколінні почуття державності, сприяє духовному самовизначенню особистості, готує громадян і патріотів.
Становлення української державності, інтеграція у європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури, визначають основні напрями реформування навчального та виховного процесу.
Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об'єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуванні молодої людини як громадянина України незалежно від її етнічної приналежності.
Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.
Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку українського народу, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.
Головна мета національного виховання — набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Словникове визначення говорить, що “патріотизм - це якість особистості, що характеризує вищий ступінь її духовного розвитку й самосвідомості, що виражається в ціннісному ставленні до своєї Батьківщини, її історії, культури й готовності до самопожертви в ім'я інтересів Батьківщини”. Немає необхідності говорити про важливість формування в учнів любові до Батьківщини, до “малої” Батьківщині, інтересу до історії України, рідного слова, мови, літератури та культури. І величезну роль у патріотичному вихованні людини відіграє школа.
Школа повинна бути установою, що зароджує в молодому поколінні почуття державності, закладає паростки гордості за Батьківщину, за вчинки предків, готує громадян і патріотів. Нинішній час, сама ситуація вимагає цілісної, глибоко продуманої системи виховної роботи з учнями, тому що останнім часом стала більш помітною втрата нашим суспільством традиційно української патріотичної свідомості.
Мова – знаряддя, інструмент культури. Вона формує особистість людини, носія мови, через нав’язані їй мовою і закладені в мові бачення світу, менталітет, відношення до людей тощо, тобто через культуру народу, що користується цією мовою як засобом спілкування.
Не можна любити свою Батьківщину, не знаючи й не поважаючи її культурно-історичну спадщину. У цьому зв'язку стає зрозумілим виникнення й розвиток культурологічного підходу.
Серед безлічі навчальних дисциплін предмет “англійська мова” посідає особливе місце. Його своєрідність полягає в тому, що в ході вивчення іноземної мови учні здобувають не знання основ науки, а вміння й навички користуватися чужою мовою як засобом спілкування, засобом одержання нової корисної інформації. Вивчення англійської мови дає учням змогу креативно та творчо мислити. Комунікативна складова уроку англійської мови сприяє реалізації виховного потенціалу навчального процесу, в першу чергу громадянському та патріотичному вихованню. Разом з тим, на сучасному етапі англійська мова реально затребувана державою, суспільством, особистістю. Це зумовлено багатьма чинниками серед яких, розширення міжнародних зв'язків, створення умов для входження української освіти у європейський простір.
Навчання іноземній мові, як і будь-якому сучасному предмету – це система передачі учням знань та управління їх діяльністю,що спрямовано на вироблення певних навичок і вмінь. При навчанні іноземній мові має місце доцільна зміна фізичної і психічної діяльності учнів на основі їх власного досвіду у рідній мові.
Але я глибоко переконана, що буде нерозумно, якщо вчитель увійде в клас і скаже, що сьогодні ми будемо вчитися любити Батьківщину, а завтра поважати героїв. Необхідно створити атмосферу, підібрати матеріал, що давав би знання про історію, традиції, людей, учити дітей порівнювати та робити висновки.
Вивчення іноземної мови на базовому рівні середньої загальної освіти спрямовано на досягнення наступних цілей:
Питання про те, як дати учням ключі до розуміння світу, залишається основним питанням освіти.
В останнє десятиліття помітно підсилився інтерес до проблеми взаємодії культур в умовах сучасної України й світу в цілому. Проблема поділяється на два аспекти: пошук “свого” у чужій культурі і визначення труднощів розуміння у змісті іншої культури. Залежно від того, наскільки адекватно усвідомлюють люди цінності своєї культури й порівнюють їх з цінностями культур інших народів, визначається й благополуччя даного народу. Як учитель англійської мови цілком погоджуюсь з тим, що саме використання культурологічного та краєзнавчого компоненту забезпечує володіння учнями англійською мовою як засобом пізнання іншомовної культури та засобом міжкультурної комунікації.
1. Принцип зв'язку навчання з життям. З метою реалізації цього принципу активно використовую на уроках життєвий досвід учнів та набуті ними знання у практичній діяльності. Для поєднання навчання з життям пропоную учням завдання комунікативного спрямування, такі як «рольова гра», індивідуальні та групові проекти, вправи на формування навичок писемного мовлення (написання листів, опис малюнків, об’єктів тощо).
2. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Умовою для реалізації цього дидактичного принципу є створення атмосфери співпраці на уроці. З цією метою активно використовую технології кооперативного навчання, які спонукають учнів до активної діяльності на уроці, що в свою чергу забезпечує свідомість у навчанні. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні сприяє позитивному ставленню школярів до навчання, підвищенню рівня мотивації до предмета, забезпечує зв'язок навчання з життям, що актуалізує значення наукових знань; створює взаєморозуміння між учителем і учнями; спонукає учнів до використання на практиці засвоєного матеріалу. Для досягнення основної мети навчання англійській мові, а саме, формування комунікативної компетенції, яка містить у собі уміння спілкуватися без створення напруги з співрозмовником, співпрацювати, організовувати, вирішувати життєві та практичні ситуації, активно використовую інноваційні технології навчання. На сьогодні найбільшого поширення набули три інноваційні технології: предметно-орієнтована, особистісно зорієнтована, а також партнерська технологія. Особисто я віддаю перевагу «партнерській технології» або «педагогіці співробітництва (співпраці)». Саме ця технологія лежить в основі кооперативного навчання, методику якого я активно застосовую в своїй педагогічні діяльності.
3. Принцип наочності в навчанні. Активно використовую наочність у навчанні, що сприяє розумовому розвиткові учнів, полегшує процес засвоєння, стимулює розвиток мотиваційної сфери учнів. Разом з тим намагаюсь не перевантажувати процес навчання наочністю – це розсіює їхню увагу. Наочні об'єкти підбираю так щоб вони не містили нічого зайвого, щоб не викликати в учнів побічних асоціацій та відповідали віку школярів. Поряд з ознайомленням з історією, географічними та економічними особливостями, політичною системою та державним устроєм Великої Британії та США пропоную учням відповідні теми з історії, географії, політики та культури України. Активно застосовую ІКТ, систематично проводжу відео уроки.
У нашій школі поряд з ознайомленням з реаліями англомовних країн вивчають державні символи України засобами іноземної мови. Починається це вже в другому класі, коли учні вивчають кольори. У 5 класі розроблено тексти й тренувальні вправи, спрямовані на вивчення символіки України, її території та звичаїв українців. У 7 класі працюємо над текстами, які поширюють знання з історії України, про місто Київ та його визначні місця, у 8 класі – із задоволенням читаємо тексти, присвячені Т.Г. Шевченку та іншим народним митцям, у 9 класі знайомимося з природничим комплексом нашої країни, станом її екології. В 11 класі значна частина матеріалу присвячена політичній системі України.
Разом з тим, приділяю особливу увагу історії рідного краю. Прагну того щоб учні знали також історію школи та міста, вулиць, що носять імена героїв та історичних постатей розробляю творчі завдання краєзнавчого спрямування при цьому активно застосовую проектну методику.
Важливим у своїй роботі вважаю формування в учнів глибокого усвідомлення своєї рідної культури та толерантного ставлення до культурної спадщини інших країн.
Моє педагогічне кредо - виховання почуття добра й поваги один до одного, позитивного ставлення до народу, що говорить іноземною мовою, його культури, зберігаючи повагу до свого народу, любові до Батьківщини й рідної мови та віри в майбутнє своєї країни.
Буває парадоксально, але учні середньої школи вивчають, наприклад, символи Об`єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але погано знають символіку своєї Батьківщини.
У процесі формування національно-патріотичної свідомості відбувається само ідентифікація індивіда зі своєю нацією, утвердження цінності історичної пам'яті, побудова на її засадах відповідної світоглядної системи, що, з одного боку, є життєво необхідною умовою повноцінної реалізації особистості, а з другого, успішного розвитку українського суспільства в цілому.
В своїй роботі я намагаюся використовувати різноманітні форми й прийоми навчальної й позакласної роботи для формування в учнів толерантного ставлення до іншої культури й більш глибокого усвідомлення своєї рідної.
Без вивчення рідної культури й мови неможливе вивчення іноземної мови. Усвідомлення загальнолюдських цінностей – невід`ємна частина розвитку почуття національної самобутності. Вивчаючи разом з мовою життя інших країн, школярі порівнюють отриману інформацію з життям рідної країни. Завдяки такому порівнянню вони вчаться бачити успіхи своєї країни і її проблеми, поважати й цінувати традиції й звичаї свого народу. Почуття національної гідності зміцнюється, коли учні вільно можуть розповісти іноземним гостям про свою оселю, родину, країну, свій край, його історію, про цікаві географічні маршрути, про наукові досягнення, про твори мистецтва, про традиції й звичаї.
Практика показує, що знання про свою країну і малу Батьківщину використовуються у вивченні іноземної мови фрагментально або несистематично. Мною помічена тенденція переваги країнознавчого матеріалу іноземної мови над тематикою про Україну.
Цілісний підхід і педагогічна практика припускають вивчення природи, культури, історії по лінії "Світ - Батьківщина - рідний край", де дитина освоює світ у зворотному порядку – для неї досвід знайомства з природою, господарською діяльністю людини, пам'ятниками історії й культури відбувається саме там, де вона живе.
Учителю необхідно приділяти значну увагу узгодженню краєзнавчого матеріалу з програмою. Добираючи для опрацювання на уроках мови дидактичний матеріал, доцільно зосередитися на патріотичній тематиці, яка сприяє вихованню честі, гідності та інших важливих духовних якостей захисників і будівничих вітчизняної державності.
Змістовний компонент добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, інтересів дітей.
Діалог культур розуміється не тільки як знайомство з культурою всіх англомовних країн, але і як розуміння особливостей життя, побуту й менталітету українців, духовної спадщини України, її внеску у світову культуру. Тому, навчаючи дітей користуватися іноземною мовою як інструментом спілкування, широко використовую матеріали, пов'язані з культурою та історією країни мови, що вивчається, та рідної мови. Формування особистості учнів, виховання почуття поваги до чужої культури часто проходить через читання текстів краєзнавчого змісту, що містять нову чи проблемну інформацію, що відкривають “вікно” у світ іншої культури, що зачіпають почуття й емоції: прислів'я й приказки, римування, вірші, пісні, особистий лист ровесника з країни іноземної мови, листівки, художню літературу.
В цій роботі наведені тільки деякі форми та методи патріотичного виховання на уроках англійської мови. Формами патріотичного навчання можуть бути фрагменти уроків з використанням різноманітного дидактичного матеріалу патріотичного змісту, уроки-екскурсії, рольові ігри, заочні подорожі по рідних місцях, урок-конференція, інтегрований урок, проекти.
Таким чином використання різноманітних прийомів та засобів патріотичного виховання у вивченні іноземної мові, безумовно, підвищує ефективність педагогічного процесу. Значно підвищується результативність засвоєння учнями знань та вмінь. Учні краще засвоюють граматичний та лексичний матеріал, зростає ступінь зацікавленості до матеріалу, який вивчається, адже все , про що учні чують на уроці - це вже добре відомі факти, близькі та зрозумілі. Однак використання цих методів та прийомів потребує від учителя врахування вікових особливостей учнів, рівня їхньої мовної підготовки, сучасних творчих прийомів розвитку особистості школярів.
Виходячи з усього вищезазначеного, мною ведеться систематична робота з апробування, збору інформації, спостереження, узагальнення, використання краєзнавчого матеріалу на уроках англійської мови.
Сутність такої системи полягає в тому, що вона дає широкі можливості для розв’язання завдань сучасної освіти: соціалізації учнів і розвитку в них соціально значимих індивідуально-особистісних якостей, виявлення особистісного змісту англомовної освіти та освітніх потреб.
